ГЛЮКОЗУРИЧНИЙ ПРОФІЛЬ — визначення вмісту глюкози в сечі хворого у трьох порціях протягом доби. У нормі в людини глюкоза, що потрапляє до первинної сечі, майже повністю реабсорбується в ниркових канальцях і у кінцевій сечі загальноприйнятими методами не визначається. При перевищенні концентрації глюкози в крові вище ниркового порогу (8,88–9,99 ммоль/л) глюкоза починає надходити в сечу і виникає глюкозурія. Глюкоза може виявлятися в сечі у двох випадках: при значній глікемії та при зниженні ниркового порогу глюкози — нирковому діабеті. Дуже рідко епізоди помірної глюкозурії можуть виникати у здорових людей після значного аліментарного навантаження продуктами з високим вмістом вуглеводів.
Зазвичай визначають процентний вміст глюкози в сечі, що само по собі несе недостатньо інформації, оскільки величина діурезу й відповідно дійсна втрата глюкози із сечею можуть широко варіювати. Тому на практиці необхідно вираховувати добову глюкозурію (у глюкози) або глюкозурію в окремих порціях сечі. У хворих на цукровий діабет дослідження глюкозурії проводиться з метою оцінки ефективності лікування як додаткового критерію компенсації цукрового діабету. Зменшення добової глюкозурії свідчить про ефективність лікувальних заходів. Критерієм компенсації цукрового діабету ІІ типу (інсуліннезалежного) вважається досягнення аглюкозурії. При цукровому діабеті І типу (інсулінзалежного) допускається втрата із сечею 20–30 г глюкози на добу. Варто пам’ятати, що у хворих на цукровий діабет може значно змінюватися нирковий поріг глюкози, що ускладнює практичне використання вказаних критеріїв. Іноді при стійкій нормоглікемії зберігається глюкозурія. У цих випадках не рекомендується підсилювати протидіабетичну терапію через небезпеку виникнення гіпоглікемічних станів. При розвитку діабетичного гломерулосклерозу нирковий поріг глюкози зростає, і глюкозурії може не бути навіть при досить значній гіперглікемії. Для підбору правильного режиму введення протидіабетичних препаратів доцільно досліджувати глюкозурію в трьох порціях сечі. Першу порцію збирають з 8:00 до 16:00 поточної доби, другу — з 16:00 до 24:00 і третю — з 0:00 до 8:00 наступної доби. У кожній порції визначають вміст глюкози (у грамах). На підставі отриманого добового профілю глюкозурії призначають відповідну дозу протидіабетичного препарату, максимум дії якого буде доводитися на період найбільшої глюкозурії. Інсулін хворим на цукровий діабет вводиться з розрахунку 1 ОД інсуліну на 4 г глюкози (22,2 ммоль) у сечі.
Медведев В.В., Волчек Ю.З. Клиническая лабораторная диагностика. Справочник для врачей — СПб., 1995; Меньшиков В.В. Лабораторные методы исследования в клинике. — М., 1987.